Лина Костенко, цитаты

Ох, не учите молодых! Пусть побудут молодыми.
Читать → нравится 3
Життя iде. I все без коректур.
I час летить, не стишуe галопу.
Давно нема маркзи Помпадур,
I ми живем уже пiсля потопу.
Не знаю я, що буде пiсля нас,
в якi природа убереться шати.
Eдиний, хто не втомлються, — час.
А ми живi, нам треба поспiшати.
Зробити щось, лишити по собi,
а ми, нiчого, — пройдемо, як тiнi,
щоб тiльки неба очi голубi
цю землю завжди бачили в цвiтiннi.
Щоб цi лiси не вимерли, як тур,
щоб цi слова не вичахли, як руди.
Життя iде, i все без коректур,
i як напишеш, так уже i буде.
Але не бiйся прикрого рядка.
Прозрiнь не бiйся, бо вони як лiки.
Не бiйся правди, хоч яка гiрка,
не бйся смуткiв, хоч вони як рiки.
Людинi бiйся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навiки.
Читать → нравится 5
"Найвище уміння - почати спочатку..."Ще вчора була я висока, як вежа.
Здаться ще трохи — дiстану зенiт.
I раптом, як вибух, — обвал пожежа.
Розтрощений камнь — уже не гранiт.
Руйновище вiри, i розпач, i розпач!
Пiд попелом смутку похований шлях.
Зажуренi друзi сахнулися врозтiч.
Посiяне слово не сходить в полях.
На те й погорльцi, — будуeмо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище умiння — почати спочатку
життя, розумiння, дорогу, себе
Читать → нравится 2
«І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт » (Ліна Костенко)
Читать → нравится 2
"Хай буде ..." (Пусть будет...)Вірш української поетеси Ліни КостенкоХай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вiчно. Спомином пресвiтлим.
Цей бiлий свiт - березова кора,
По чорних днях побiлена десь звiдтам.
Сьогоднi снiг iти вже поривавсь.
Сьогоднi оснь похлинулась димом.
Хай буде гiрко. Спогадом про Вас.
Хай буде свiтло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тльки сон,
Що ледь торкнувся пам'ятi вустами
Читать → нравится 1
Людина нібито не літає А крила має
Читать → нравится 1
«Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки»
Читать → нравится 1
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
Читать → нравится 1
Ох, не учите молодых! Пусть побудут молодыми.
Читать → нравится
«На старих фотографiях всi молодi.
За роками людина сама себе кличе.
У зiницях печалi, як в чорнiй водi,
вiдбиваються люди, дерева, обличчя.
I стонадцятий снiг тi поля притрусив,
I уже прилетять не тi сам лелеки.
Бiля каси такий незворушний касир,
зафiксовану мить вибива, мов чеки.
Бiлi, бiлi обличчя у чорнiй водi,
неповторнi обличчя навiк зостаються.
На старих фотографях всi молодi.
На старих фотографiях мертвi смiються.»
Читать → нравится
Яке гірке, яке гірке вино...Кохання, вiрнсть — iстини одвчнi.
Створили iх iще до нас, давно.
А ми Що ж ми? Лиш випадковi стрiчнi.
Яке гiрке, яке гiрке вино!
Гiрке гiрке гiркшого немае,
Мов кров уся просякнута вином,
Коли в нас в головi душа палае,
Стаеш ти перед серцем лиш рабом.
А треба пити. То хороший звичай.
Його створили теж для нас, давно
За нашу зустрiч! За прощання наше!
Яке гiрке, яке гiрке вино!
(Лiна Костенко)
Читать → нравится
Я не скажу і в памяті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Читать → нравится
Очима ти сказав мені: люблю.Душа складала свій тяжкий екзамен.Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним.Життя ішло, минуло той перон.Гукала тиша рупором вокзальним.Багато слів написано пером.Несказане лишилось несказанним.Світали ночі, вечоріли дні.Не раз хитнула доля терезами.Слова як сонце сходили в мені.Несказане лишилось несказанним.
Читать → нравится
Скiльки рокiв кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.Ліна Костенко
Читать → нравится
Купидон стрелял не в гениталии, а в сердце.
Читать → нравится
спини мене отямся i отям така любов буває раз в нiколи вона ж промчить над зламанним життям за нею ж будуть бiгти видноколи вона ж порве нам спокiй до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини i схамени ще поки можу думати востаннє ще поки можу але вже не можу настала черга й на мою зорю чи бiля тебе душу вiдморожу чи бiля тебе полум`ям згорю
Читать → нравится
Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік:я залишуся в серці твоємуна сьогодні, на завтра, навік.І минатиме час, нанизавшисотні вражень, імен і країн, —на сьогодні, на завтра, назавжди! — ти залишишся в серці моїм.А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік.То все разом, а ти — окремо.І сьогодні, і завтра, й навік.
Читать → нравится
Иногда в жизни наступает такой момент, когда ничего уже не можешь исправить Ни в отношениях, ни в обстоятельствах Ни в самом себе.
Читать → нравится
Страсть — это вдохновение тела, а любовь — это вдохновение души. Любовь, как функции гениталий оставим приматам. Мне нужен космос её глаз
Читать → нравится
комментарии Disqus